Як я лише за однією інтонацією голосу можу "викупити" падлюку!

Голос досить точно повідомляє оточуючим про поточний стан 

людини (про її переживання, ставлення до фактів, самопочуття, а

 нерідко - і про темперамент, про риси характеру).

Вловити емоції людини (гнів і смуток - легше, ревнощі й нервозність -

 складніше) дозволяє тон її голосу.

У стані тривоги або нервового напруження у людини дещо

 змінюється і голосовий тембр. Цей факт знайшов гідне застосування

 в безконтактних (тобто цілком непомітних для співрозмовника)

 зразках «детектора брехні».

Розшифровуючи повідомлення, я звертаю увагу як на силу, так і на

 висоту голосу:

- Явно високий - ентузіазм, радість, недовіра;

- Високий, в широкому діапазоні сили, тональності й висоти - гнів і

 страх;

- Надмірно високий, пронизливий - занепокоєння;

- М'який і приглушений, зі зниженням інтонації до кінця кожної

 фрази - горе, печаль, втома;

- Форсування звуку - напруга, обман.

Значно інформативнішими бувають невербальні звуки:

- Свист (явно не художній) - невпевненість або побоювання;

- Регіт у невідповідний момент - напруга;

- Несподівані спазми голосу - напруга;

- Постійне покашлювання - брехливість, невпевненість у собі,

 стурбованість.

Як мені правильно оцінити особливості мовлення іншої людини? 

Найбільше про внутрішній психоемоційному стані людини мені може

 повідомити аналіз її зв'язного мовлення: як у ньому розставлені

 логічні наголоси, як швидко вимовлені слова, як сконструйовано

 фрази, які є відхилення від норми (невпевнене або неправильне

 добирання слів, обривання фраз на півслові, зміна слів, поява слів

-паразитів, зникнення пауз). 

При цьому:

- Швидкий темп мовлення - очевидна схвильованість або 

стурбованість чимось, пристрасне бажання переконати або умовити

 когось, розмова про особисті труднощі;

- Повільний темп мовлення - зарозумілість, втома, пригнічений стан,

 горе;

- Переривчастий темп мовлення - невпевненість;

- Поява особливої «гладкості» мовлення - збудження;

- Лаконічність і рішучість у спілкуванні - явна впевненість;

- Заїкання - напруженість або обман;

- Нерішучість в підборі слів - невпевненість в собі або намір раптово

 здивувати чимось;

- Поява мовленнєвих недоліків (повторення або перекручування слів,

 обривання фраз на півслові) - безперечне хвилювання, а іноді й

 бажання обдурити;

- Швидке мовлення без пауз - напруга;

- Занадто подовжені паузи - незацікавленість або незгода;

- Поява в мовленні пауз, заповнених словами-паразитами («ну», «так

 би мовити», «е») - нерішучість та утруднення у вираженні думки,

 пошук виходу з положення;

- Вклинювання в промовлене слово зменшувально-пестливих суфіксів

 («ясненько») - емоційне або фізичне напруження;

- Зростання кількості банального набору слів, що проговорюються

 швидше ніж зазвичай - емоційне збудження, напруга;

- Замовкання або скупість у словах - образа;

- Постійне переривання інших - напруга;

- Перехід внутрішнього мовлення у зовнішнє («думки вголос») -

 надмірне хвилювання.